Частина четверте - НА ГАЧКУ

Напередодні старту виборів Президента України нардеп Микола Томенко, який у фракції «нашистів» виконує функції дратівливого інформаційного цербера, оббріхує «чужих» та з піною біля рота захищає «наших», категорично попередив усіх майбутніх учасників президентських перегонів. Він застеріг їх проти порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону «Про вибори Президента України», що забороняє брати участь у агітації за кандидатів «особам, які не є громадянами України». Він намагався поцілити у суперників Ющенка, на котрих, за його ж власними фантазіями, працюють якісь міфічні «московські політтехнологи».

При цьому Микола, як завжди, забув про «наших», тобто про «їхніх» московських політтехнологів, адже на Віктора Ющенка у якості чи не найголовнішого іміджмейкера працює такий собі Мєдвєдєв - колишній бурсак Гліба Павловського та Марата Гельмана у московському Фонді ефективної політики.

Правове невігластво та упередженість Миколи Томенка - речі загальновідомі, але в даному випадку мова про інше.

Не встигли охолонути мікрофони після гарячих промов Миколи, як його boss Ющенко організував рейвах на Співочому полі у Києві.

Це було справжнє показове шоу, скопійоване з так званих «праймеріз» у Сполучених Штатах Америки, - багато пива, горілки та наїдків, багато галасу та мало глузду.

Усім відомо, що, крім колишніх націонал-соціалістів під проводом «соратника» Ющенка Олега Тягнибока, не знайшлося партії, яка висунула б Ющенка кандидатом у президенти на партійному з'їзді.

От і довелося «надії нації» самовисуватися, тобто подавати до ЦВК заяву про те, що його ніхто не висунув, але він бажає висунути себе сам.

Щоб приховати фіаско «месії», на Співоче поле за чималі гроші, джерело походження котрих Ющенко тримає в таємниці, звезли на дорогих іноземних автомобілях та автобусах кілька тисяч людей, які мали б імітувати «масовку».

Керував усім О. Зінченко, колишній секретар ЦК «ленінського комсомолу України» який довго прислужував Віктору Медведчукові, а потім раптово перебіг до Ющенка, відчувши запах майбутніх «перспектив» гострою комсомольською нюхалкою. Цей «громадський діяч», неначе диригент, розмахував перед натовпом руками й гаряче запрошував натовп скандалувати: «Ющенко-Ющенко!», а хлопці з охорони «месії» прочісували «шеренги прихильників» та підштовхували занадто пасивних під ребра, ну що, мовляв, не хочете підтримати «надію нації»? А за що вам тоді платили?

Учасникам «акції» було виготовлено багато засобів масової агітації та пропаганди Ющенка - помаранчеві футболки з портретом «вождя» на тлі заіржавілої підкови, яскраві дорогі плакати, знамена, прапорці, фляжки, засоби радіозв'язку для координаторів заходу... Для участі в концерті на честь самовисуванця Ющенка було запрошено найдорожчих в Україні «поп-зірок», забезпечена дорога акустична апаратура. Сюди ж для участі у пропагандистському шоу агітувати за свого чоловіка на дорогому лімузині прибула дружина Ющенка, громадянка Сполучених Штатів Америки, що її «однодумці» Ющенка для конспірації звуть «Катериною Михайлівною».

Як з'ясувалося з оприлюднених передвиборчих документів «месії», ім'я дружини - Katherine Clare Chumachenko (Катрін Клер Чумаченко) або просто «Каthy». Принаймні так зазначено в її досьє державного службовця США в архіві Рейганівської бібліотеки Сполучених Штатів.

Перш ніж вийти до мікрофону «месія»-Ющенко отримав своєрідне благословення своєї «благовірної»: ветеран держслужби США, Каthy прилюдно наділила «надію української нації» солодким поцілунком в уста. І лише після цього під галас найнятої за гроші публіки Ющенко розпочав свою промову.

Поцілуватися ця парочка могла й удома, але політична технологія - перш за все. Дивно, що не вийшов на трибуну Микола Томенко і не попередив пані Катрін Клер про заборону участі в агітації за кандидата «особам, які не є громадянами України». Хоча це було б надзвичайно доречно.

Але Господь з нею, з агітацією. Якщо подобається «месії» розігрувати мелодрами на публіці, то нічого з цим не поробиш. Предмет цієї оповіді полягає в іншому.

Дружина В. А. Ющенка Катерина залишається такою ж повноправною громадянкою Сполучених Штатів Америки, якою вона була народжена сорок три роки тому. Повноправними громадянами цієї держави, відповідно до законів США, стануть (коли досягнуть повноліття) і діти кандидата в Президенти України Віктора Ющенка, народжені від повноправної громадянки США за межами України.

Ющенко теж, як чоловік повноправної громадянки США, згідно з тими ж законами Сполучених Штатів, може отримати громадянство США за лічені дні. Хоча він полюбляє видавати себе за патріота, в разі якихось «місцевих українських фіаско» для нього завжди відкриті двері за Атлантичний океан.

Тому громадянам, з легкої руки Ющенка названими «маленькими українцями», так важко повірити в те, що перед ними справжній патріот. Занадто настирливо він намагається переконати в цьому нас усіх. Настирливо, але не переконливо.

Ще більше сумнівів виникає, коли починаєш знайомитися з американським минулим дружини кандидата в Президенти України Віктора Ющенка американки Катрін Клер.

Пригадаймо, що Леонід Кучма (як нібито засвідчують записи майора Мельниченка) призначив Віктора Ющенка на посаду прем'єр-міністра під тиском США. Кучма був на сто відсотків переконаний, що Катрін Клер - «чітко співробітник ЦРУ» (з розшифровки записів Мельниченка), тому і не хотів мати прем'єра з такою дружиною. Як твердить шоумен Микола Вересень (наразі працює на Ющенка), Сполучені Штати Америки - «це справжній асфальтоукладач»: якщо їм потрібно, вони кого завгодно запресують.

На час призначення Ющенка прем'єром його позашлюбний роман з Катрін Клер набув цілком пристойного вигляду. Ющенко нарешті розірвав перший шлюб і, хоч з деяким запізненням, побрався з Kathy. Виникає цілком обґрунтований логічний ланцюжок: дружина_американка зі зв'язками у Сполучених Штатах + тиск США на Президента України Л. Кучму = Ющенко-прем'єр.

Проти цього активно заперечує сама Катрін Клер, але чим більше вона заперечувала, тим менше їй йняли віри. Вона роздала масу інтерв'ю, в кожному з котрих наполегливо наголошувала, що вона проста хатня господиня, що головна її турбота - діти, що «Ющенко - цілком самодостатній» і таке інше. Заради цього вона судилася навіть з московським журналістом програми «Однако» Громадського російського телебачення (ОРТ) Леонтьєвим, щоправда, без жодного істотного успіху: спростування Леонтьєва так ніде

й не пролунало.

Про самодостатність Ющенка-політика ми поговоримо нижче, а от щодо занять, зв'язків та можливостей впливу його дружини - настав час. Почнемо здалеку, адже це дуже цікаво...

9 вересня 1998 року Кеннет Стар, спеціальний прокурор Сполучених Штатів, у своїй доповіді Конгресу США повідомив про те, що у нього є всі підстави стверджувати, що Білл Клінтон причетний до порушення присяги свідка, до створення незаконних перешкод правосуддю, до протизаконного впливу на свідків та зловживання владою президента США.

Доповідь супроводжувалася наданням численних доказів, серед яких головними були: заплямована президентською спермою сукня Моніки Левинські, касета із записом телефонних розмов та висновок великого журі.

Касету прокурору Стару надала така собі Лінда Тріпп, подруга Моніки Левинські. Ім'я цієї самої Лінди Тріпп фігурувало поруч з ім'ям Katherine Clare Chumachenko кількома роками раніше в гучному загальноамериканському скандалі адміністрації Білла Клінтона, охрещеному пресою «Файлгейт» (Filegate). Розслідування цього скандалу проводив той самий спеціальний прокурор Кеннет Стар.

З'ясувалося, що з моменту вступу Клінтона на посаду президента й до середини 1996 р. посадові особи його адміністрації таємно отримували досьє ФБР на колишніх співпрацівників республіканської адміністрації Рональда Рейгана та Джорджа Буша-батька - під приводом удаваної «перевірки на благонадійність».

Керували усім протеже дружини президента Хілларі Клінтон такий собі Крейг Лівінгстон та працівник відділу особистої безпеки Білого дому Ентоні Маркеса.

Скандал спалахнув, коли хтось «злив» до ЗМІ відомості про те, що Білий дім заволодів досьє ФБР на самого Боба Доїла - сенатора-республіканця, головного опонента Білла Клінтона. Що тут почалося!

Скандал висвітлювали найвпливовіші газети Сполучених Штатів Америки («Вашингтон пост», «Волл стріт джорнел», «Нью-Йорк таймс» та ін.). Адже досьє ФБР містять всі (навіть найдрібніші) нюанси життя та діяльності тих, на кого вони складалися.

Тут і походження батьків та родичів, включно з їх політичними переконаннями, тут усі відомості про подружжя та родичів, шкільні провини, забавки з травкою, тут і порушення правил дорожнього руху, відомості про випадки ухилення від сплати податків, участь у фінансових аферах, причетність до діяльності радикальних організацій тощо.

Досьє ФБР містять і відомості про те, чи співпрацює суб'єкт дослідження з секретними службами.

Той, хто володів таким досьє, отримував такі важелі впливу на «фігуранта», що й уявити собі важко

Крейг Лівінгстон та Ентоні Маркеса майже одра          зу після розголосу були звільнені. Свідчити перед Комітетом Конгресу та перед спеціальним прокурором вони відмовилися, пославшись на п'яту поправку до Конституції США, яка дозволяє не давати показів, які зашкодять тобі та твоїм близьким.

Здійснене розслідування й без цих свідчень з'ясувало багато цікавого. Крейг Лівінгстон та Ентоні Маркеса, як виявилося, були агентами спецслужб США, Лівінгстон до того ж виявився ветераном спецоперацій «intelligence community».

Обуренню громадськості не було меж. Колишній генеральний прокурор США, республіканець Річард Торнбург повідомив пресу про те, що, за його власними відомостями, адміністрація Клінтона таємно зажадала та отримала від ФБР досьє на 900 «видатних республіканців» (prominent Republicans).

Під тиском громадськості адміністрація Клінтона зізналася у «помилці» й оприлюднила перелік спочатку 300, а потім 475 імен людей, чиї досьє були отримані Білим Домом під виглядом «перевірки їхньої благонадійності».

В переліку, який складався з 475 імен, значилося і таке - KATHERINE CLARE CHUMACHENKO.

Виникають питання: навіщо Білий дім вивчав досьє на майбутню дружину «майбутнього» українського президента? Яким чином «пересічна» співпрацівниця Держдепу та адміністрації Рейгана (президент) - Буша-старшого (віце-президент) мала честь потрапити до переліку з «900 видатних республіканців», відомості про котрих так зацікавили Білий дім Клінтона, що останній заради цього пішов на відверті й небезпечні зловживання?

Відповідей на ці запитання не вдалося знайти. Їх просто ніхто не шукав, принаймні в Україні.

Що ж саме зацікавило американських можновладців у діяльності колишньої своєї співпрацівниці, яка на той час «за легендою» на гроші трансконтинентальної корпорації «KPMG» удавала з себе «наставницю українських банкірів»? Адже до «провідних республіканців» Kаtherine Clare навіть з великою натяжкою віднести не можна.

В чому ж тоді полягала цінність її досьє для Білла Клінтона?

Можливо, адміністрація президента Сполучених Штатів раптово захотіла дати декілька цінних порад чи то інструкцій щодо того, як краще «вирощувати кадри» в Україні своєму колишньому помічнику директора міжнародного департаменту (Foreign Affairs)?

Чому б і ні?

Як свідчить американський геостратег доктор політології Збігнєв Бжезинський у своїй книжці «Велика шахівниця. (Панування Америки та його геостратегічні імперативи)», «те, як будуть розставлені «фігури» в Євразії, для США має принципове значення».

Шкода, що вирішили сховатися за завісою мовчання ветеран спецоперацій «intelligence community» США Крейг Лівінгстон та його колега Ентоні Маркеса. Принаймні можна було б дізнатися, коли саме «течка» з відомостями про Катрін Клер стала предметом такої «спеціальної» уваги Білого дому.

Співставивши цю дату з деякими подіями в Україні та міжнародному житті, щось і з'ясувалося б. Історія завжди розкриває свої таємниці, рано чи пізно. Якби ж то воно не було запізно для українців...

Тепер пояснимо, навіщо згадали подругу Моніки Левинські Лінду Тріпп. 20 липня 1998 року агенція «Associated Press» повідомила, що досьє на Лінду Тріпп зберігалося також у Білому домі. Тоді ця панночка зняла неабиякий галас, зверталася до Кеннета Стара та дуже обурювалася.

«Катерину Михайлівну», чиє ім'я було в тому ж самому переліку, нібито заціпило: ані протесту, ані заяви до прокурора чи то до суду.

У позові проти Леонтьєва Катрін Клер поставила категоричну вимогу стягнути на її користь 200 тис. гривень (що приблизно дорівнювало $ 37 000) «моральних збитків».

Що ж таке набалакав цей журналіст на таку суму?

Ось текст цього оскарженого по суду репортажу:

«Ввиду того, что сам Ющенко, ничего из себя не представляющий, это просто сырой материал для масштабного американского политического проекта. Руководителем этого проекта, ответственным перед госдепартаментом США, является его супруга Екатерина Чумаченко. Екатерина Чумаченко, американка украинского происхождения - аналитик Госдепа и Совета по национальной безопасности США. С 91 года занимается на Украине воспитанием украинских банкиров и политиков. Предыдущим ее объектом был спикер прежнего украинского парламента Иван Плющ, отставленный затем за «неперспективностью». «Подход» к председателю Нацбанка Ющенко был осуществлен в самолете, где места будущих супругов оказались рядом. Столь же близкими оказались и их политические позиции. После свадьбы и рождения дочери Ющенко оказался готов к занятию поста премьера.

Обладая намного превосходящим Ющенко образованием и деловым опытом, американская супруга оказывает огромное влияние на позицию премьера и формирование его команды, ключевой фигурой в которой является бывший сотрудник СНБ США Джон Тедстром, занимающийся имиджем премьера и его текстами» (ОРТ. - 10.04.2001 р.).

Публікація спрямована проти Ющенка, але зовсім не проти Катрін Клер. Ющенко всі образи проковтнув, а з позовом звернулася його дружина.

З цієї причини в суді за позовом Катрін Клер не було спростовано відомостей про Ющенка, лише було вирішено, що нібито журналіст Леонтьєв втрутився в особисте життя тогочасної прем'єр-леді.

Зрештою, в репортажі йшлося не про приватні, а суспільно важливі речі.

Як би там не було, але спростування від Леонтьєва так і не дочекалися. Щоправда, «Катерині Михайлівні» була призначена сума «моральної компенсації» - 2 500 гривень, що навряд чи допомогло їй повернути судові витрати. Заради суду над Леонтьєвим Катрін Клер зафрахтувала одного з «найкрутіших» адвокатів - колишнього заступника міністра юстиції в уряді Павла Лазаренка, Миколу Полудьонного.

Нічого не було сказано в судовому рішенні й про згаданого в репортажі ОРТ пана Джона Тедстрома.

Що ж то за один? John Tedstrom служив раніше у ранзі директора департаменту російських/українських/євразійських справ Ради національної безпеки США. З Ради національної безпеки США він перейшов до «RAND Corporation». Пересічному громадянину ця назва ні про що не каже. Тож пояснимо. Це приватний дослідницький центр, співзасновником та замовником якого були й будуть збройні сили США та Рада національної безпеки Сполучених Штатів.

«RAND Corporation» базується у містечку Санта-Моніка, поблизу Лос-Анджелеса, штат Каліфорнія, там вивчають і створюють військову стратегію, розробляють такі новітні аналітичні технології, як теорія ігор, дослідження операцій і системний аналіз. Крім того, у «RAND Corporation» заробляють гроші на пророкуванні майбутнього - футурології.

Експерти корпорації моделюють глобальну політику, тобто створюють конструкцію світового панування США.

Час від часу Джон Тедстром разом з Марком Бжезинським (сином Збігнєва) влаштовують тематичні вечірки в ресторані «La Brasserie» у Вашингтоні. На вечірки запрошуються найвидатніші політики та інші видатні американські особи. Теми для дискусій, як правило, становлять питання майбутньої геополітики США у Євразії, а отже, контакти Джона Тедстрома з Катериною Чумаченко та Віктором Ющенком, очевидно, були й будуть, як і раніше, йому дуже корисні. Коло знайомств пана Тедстрома таке високе, що простому смертному американцю потрапити до нього годі й мріяти. Тим більше важко це зробити звичайній українській хатній господині, яку намагається удавати з себе Катрін Клер. Таке знайомство слід заслужити неабиякою послугою або обіцянкою послуг.

Багато що може прояснити з цього приводу цитата доктора Бжезинського: «Україна, новий і важливий простір на євразійській шахівниці, є геополітичним центром, тому що саме її існування як незалежної держави допомагає трансформувати Росію» (Збігнєв Бжезинський. Велика шахівниця. (Панування Америки і його геостратегічні імперативи)).

Що ж до всієї правди про Катрін Клер, сама вона навряд чи коли-небудь розповість.

Народилася вона в Чикаго в 1961 році в родині українських емігрантів другої хвилі. Батьки Катрін Клер опинилися у США після другої світової війни, потрапивши перед цим до гітлерівської Німеччини.

На світогляд Катрін Клер значно вплинула греко-католицька церква, під наглядом якої вона виховувалася, та СУМ.

СУМ (Спілка української молоді) - напіввійськова молодіжна організація, створена для вишколу кадрів іншої напіввійськової радикально-націоналістичної організації - ОУН Степана Бандери, або ОУН-Б.

Історичний екскурс

Як свідчить Любомир Найда, один із співавторів «Британської енциклопедії», Організація українських націоналістів співпрацювала з нацистами під час зхоплення гітлерівцями Польщі, коли серед півмільйоного українського контингенту «польського регіону утвореного нацистами, була заборонена будь-яка політична активність, окрім діяльності ОУН. «Члени ОУН-Б, - пише «Британська Енциклопедія», - супроводжували німецькі війська під час захоплення ними Львова 30 червня 1941 року, і того ж дня проголосили «реставрацію державності» (Lubomyr A. Najda. Ukraine // Encyclopеdia Britannica).
 
Нацистам вигідно було використовувати агресивні настрої. Покориставшися послугами оунівських ватажків, Гітлер відправив їх до в'язниці. Щоправда, згодом їх відпустили, і вони перебували в Мюнхені аж до приходу військ антигітлерівської коаліції.

Історія проникнення ОУН-Б до США повчальна.

Ось що пише про це американська дослідниця Лінда Хант у книзі «Секретна програма»: «Щойно друга світова війна закінчилася, Сполучені Штати почали пошук нацистських науковців та офіцерів розвідки. Вони не хотіли карати їх за військові злочини, хоча деякі з них були винними, але більше їм хотілося рекрутувати їх до участі в холодній війні проти совєтів. Президент Трумен дав вказівку, щоб нацистам не було дозволено іммігрувати. Незважаючи на це, щонайменше 1 600 науковців та їхніх супутників були ввезені в ході операції «Скріпка для паперу», сотні інших - під прикриттям пов'язаних програм» (Hunt, Linda. Secret Agenda: The United States Government, Nazi Scientists, and Project Paperclip 1945 to 1990. - New York: St. Martin's Press, 1991).
 
Серед новоприбулих були й оунівці, які мали неабиякий досвід з intelligence.
 
Є й інші свідчення.
 
Як писав американський тижневик «Win» у числі за вересень 1975 року, після другої світової війни ОУН брала участь в «Операції Огайо», яка являла собою серію терористичних актів у Східній Європі, здійснених Службою контррозвідки США через виконавців з ОУН.
 
За твердженням цього джерела, «згодом контроль над ОУН перейшов до ЦРУ» (Win Magazine. Published weekly from New York by the War Resisters League, 1965-1983. - 1975. - The September 18;іssue).
 
Справа в тому, що, як стверджує американський дослідник Крістофер Сімпсон у своїй книзі «Розповсюдження»: «І ЦРУ, і Державний департамент, і військова розвідка США, всі окремо створили спеціальні програми зі специфічною метою завезення відібраних колишніх нацистів і колабораціоністів у Сполучені Штати... Уряд використовував цих чоловіків і жінок як експертів у пропагандистській і психологічній війні, для роботи в американських лабораторіях і навіть як спеціальні партизанські збройні групи для розгортання в СССР на випадок ядерної війни... Сотні, а можливо, і тисячі таких рекрутів були ветеранами СС; деякі були офіцерами кривавої СД (Sicherheitsdienst) - секретної служби нацистської партії» (Simpson, Christopher. Blowback: America's Recruitment of Nazis and Its Effects on the Cold War. - New-York: Weidenfeld & Nicolson, 1988. - С. 398).
 
За часів тісних контактів із ЦРУ керівником ОУН-Б був Степан Бандера (це саме на його честь до назви організації була додана літера «Б». Після вбивства Бандери агентом КҐБ організацію очолив Ярослав Стецько, а одразу після його смерті - його дружина - Ганна-Євгенія Стецько-Музика. В Україні вона більше відома під ім'ям Слави Стецько, яка згодом стала народним депутатом.

Бандера та Стецько у 1945 р. на базі Організації українських націоналістів Степана Бандери (ОУН-Б) організували Антибільшовицький блок народів (АБН) - Anti-Bolshevic Bloc of Nations (ABN).

Згодом АБН поєднує зусилля із Всесвітньою антикомуністичною лігою (World Anti-Communist League (WACL)).

Подружжя Стецьків було постійними учасниками майже всіх конференцій Антикомуністичної ліги. На початку 60-х років Антибільшовицький блок увійшов до її складу як регіональна організація. Сам Ярослав Стецько входив до складу ради WACL, після його смерті керівником ABN стала його вдова - Слава Стецько (Thomas Bodenheimer and Richard Gould. Rollback: Right  wing Power in U. S. Foreign Policy. - Boston, MA: South End Press,1989; Freedom Digest. - September 1989. - Vol. 23. - No. 3. - WACL).
 
У 1986 році американські вчені С. Андерсон та Дж. Л. Андерсон видали книгу під назвою «Усередині ліги: шокуючі викриття того, як терористи, нацисти і латиноамериканські ескадрони смерті просочилися у Всесвітню антикомуністичну лігу». Даючи характеристику АБН, ці дослідники написали: «Антибільшовицький блок народів був найбільшим і найзначнішим прикриттям для колишніх нацистських колабораціоністів у всьому світі» (Scott Anderson and Jon Lee Anderson. Inside the League: The Shocking Expose of How Terrorists, Nazis, and Latin American Death Squads Have Infiltrated The World Anti-Communist League. - New York, NY: Dodd, Mead & Co, 1986). WACL, а разом з ним й Антибільшовицький блок народів були для ЦРУ найкращими посередниками для зв'язку зі своїми агентами у будь-якій точці світу.

Значна частина керівників WACL входила до кадрового складу ЦРУ. Але знову про Катрін Клер.

***

Після школи вона вступила до Джорджтаунсько          го університету і вийшла з нього 1982 року зі ступенем бакалавра.

Серед викладачів університету виділявся генерал-майор Дж. Мілнор Робертс - голова комітету «За вільний Афганістан», член керівної ради Всесвітньої антикомуністичної ліги. Але «зірками» цього закладу слід вважати Джин Кіркпатрік та Збігнєва Бжезинського.

Одразу по закінченні навчання вона стає до співпраці з ОУН-Б та Антибільшовицьким блоком народів. Справа в тому, що у 1982-1984 рр. Катрін Клер - уповноважений представник Українського конгресового комітету Америки (УККа), який працював з Ярославом Стецьком, найближчим соратником Степана Бандери, а це, власне, і є ОУН-Б та АБН.

Водночас вона продовжує навчання й отримує ступінь магістра в Чиказькому університеті.

Важко сказати, що саме сприяло подальшій кар'єрі Катрін Клер, але нікому не відома випускниця, ледь отримавши диплом, відправляється робити кар'єру в державному апараті США.

У період 1985-1988 рр. вона спеціальний помічник помічника державного секретаря з прав людини і гуманітарних проблем. Катрін Клер веде питання радянського та східноєвропейського напряму, допомагаючи спеціальному підрозділу служби державного секретаря. Сморід спеціальних операцій буквально стояв у повітрі цієї специфічної установи.

У період 1988-1991 рр. вона служила спочатку в офісі Білого дому у зв'язках із громадськістю, потім у казначействі США, а згодом у фонді «Україна-США».

Послужний список буде неповним, якщо не включити перелік файлів Катрін за період 1985-1988 роки (CHUMCHENKO, KATHERINE: Files, 1985-1988), які зберігаються у Рейганівській бібліотеці.